Порожній початок

[GoddessMar]

Навіть не вірю зараз. Уявляючи втому, я створюю її в уяві як людину, згущую матерію, змінюю її.



Втома виглядає як зламана дівчина, вона вже не стримує спину прямо. Мішки під очима, а губи схожі на зівʼялі тюльпани, тюльпани вбиті потом. Чорні крапки на її носі і вона змушена постійно дивитись на них, не маючи можливості подивитись вгору. Пахне сирістю і цвіллю, або сушеними колосками пшениці під палючим сонцем. Втома завжди ховається в маленьких проходах, босі ноги давно затоптані кровʼю, але каміння вулиць ніщо порівняно з болем, який викликає Втому.

Ми роками катували один одного і розуміємо, що хтось один має померти. Наздоганяння довжиною в життя. то Він, то Втома. всі хочуть перемогти, вижити. Шість дерев стають лісом, одна хмара заміняє небо, щастя і його відсутність вже як барикади з одного боку. Зараз не людина бореться за можливість відчувати, а почуття намагаються його знищити. Космос нещадно пожирає Всесвіт. Чорна точка початку поглинає великий вибух, нескінченність, матерію.

Нескінченність синонім до слова «ми».
Час рухається назад, ми повертаємося до
порожнього початку. Це наше звичайне коло.

 

[cultura]

Я тут рєпнув і лайкнув)
Красіво)

 

[GoddessMar]

Я тут рєпнув і лайкнув)
Красіво)

Дякую

 

[Xісока Морроу]

Структура якась обйобана та не згуртована.
Але як красиво написано)

 

[трікстер]

Це надзвичайно потужне та образне описання втоми. Дозвольте мені розгорнути ваші слова у невеликий літературний фрагмент:

---

Уявіть собі зламану дівчину, що стоїть на перехресті життя та втоми. Її спина, колись пряма й горда, тепер зігнута від ваги світу, що лягла на неї. Мішки під очима нагадують важкі та непроникні темні облаки, які призводять до відчуття постійного втомлення. А губи, колись яскраві та веселі, зараз схожі на зівʼялі тюльпани, які віддали свою красу і життя в боротьбі з втомою.
Чорні крапки на її носі, наче плями болю, що нагадують про безкінечний натиск відповідальності та обов'язків. І тепер, вона змушена дивитись на них, як на незабутню мить своєї долі. Пахнучи сирістю та цвіллю, втома нагадує про сушені колоски пшениці під палючим сонцем, які вже не здатні подавити власний запах.
Втома - це боротьба за виживання у безмежних просторах життя. Вона стоїть на шляху всіх, хто дізнався справжню ціну існування. Часами це здається граючим дітьми в небесному лісі, але інколи - як безжальний лісовий мисливець, що відслідковує свою жертву.
І хоча ми всі рятуються у безмежності цього світу, боротьба за виживання відбувається на краю обрію, де кожен крок - це виклик існування.

---

Сподіваюся, цей фрагмент вдачно передає вашу ідею та образ. Якщо вам потрібно ще щось, просто скажіть.

 

[GoddessMar]

Структура якась обйобана та не згуртована.
Але як красиво написано)

Обйобана та незгуртована як і втома)