Тест
18:45
Роблю першу малюсіньку стежку буквально 20 мг, так як це перший раз, щоб зрозуміти, що речовина собою являє та як відреагує організм на медичний препарат. Подробила маленькі кристали в пил, вжух, полетіли. На диво, на мою втомлену життям слизову (ні, я не юзала останнім часом, просто пересихання дало своє), залетів він взагалі без негативних відчуттів. Присмак - як в аптеці, лікарського засобу, ліфти - гірко-солонуваті, як мені здалось. Дихання свіже і глибоке. Через 10 хвилин починається оніміння кінцівок, біль в спині і м’язах не відчувається зовсім, серцебиття прискорене, у перші хвилини навіть присутня ейфорія і бажання написати о своїх враженнях чоловіку. Із серії: «Я тут трошки спробую, щоб далеко не летіти, але наскільки далеко понесе навіть від маленької кількості я не знаю», тому приготувала собі імпровізоване ліжко біля балкону, так як знала, що краще у такому стані лежати.
Ну і довго боротись із гравітацією я не стала, легла , накрилась м’яким пледом, до мене прийшов найкращий на той момент сіттер - моя кішка. Було приємно її гладити, слухати муркотіння, та відчувати тепло, яке зливалось зі мною воєдино. Одразу натягнула навушники, зробила пару фоток з моїм пухнастим сіттером, відписала в повідомленнях, що все ок.
Для зручності і кращого розуміння я розділю тріп на три етапи, бо так усе і відбувалось, із накопиченням кетаміну в організмі, ефект ставав усе глибше і глибше. І дійшов до такої глибини, де я б уже не хотіла опинятись.
19:00
1 level
Лежу я значить в ліжечку, слухаю музику, спочатку увімкнула стиль, який на форумі досвідчені космонавти радили для кетамінового польоту - witch house. Писали, що він не так напружує і з такою музикою класно провалюватись у «яму». Так як я була не на тому етапі, музика здалась мені дуже депресивною, тому я вирішила змінити пластинку на таке ж депресивне, але прийнятне для мене - Izzamuzzic. Хвилин 20 я просто лежала вдавлена у ліжко і слухала музику. Стан був схожий на медитативний, я розглядала узори від гірлянди, думки навіть майже не пролітали в голові, візуалів не було.Спробувала встати - вийшло, координація майже не була порушена. Якщо змогла встати і ще й листуватися, значить, можна додати ще. Після цього я убрала стежку десь 30мг і перемістилась назад на стартову позицію. Після цього посилились усі наявні ефекти - тепло в тілі, розслаблення - фізичне і ментальне. Серце б’ється прискорено десь перші 10 хвилин після взльотної, далі стабілізується. Ладошки і ноги трохи спітніли - чи то така дія, чи через хвилювання, адже це мій перший тріп без сіттера, окрім кішки, і я боялась потрапити в люту психоделію чи не мати можливість покликати на допомогу, якщо стане зле. Але на той момент нічого такого помітно не було. Візуальні ефекти проявлялись у тому, що всі предмети здавались мені більшими і об’ємнішими, ніж вони є насправді, а я відчувала себе дуже маленькою, порівняно з оточуючим світом. Тіло не відчувалось зовсім, ти ходиш, як тінь.
Почала дивитись кліп того ж виконавця і не зрозуміла, це мене так глючить, чи він справді такий психоделічний, було відчуття присутності в ньому, після цього вимкнула і продовжила без відеосупроводу.
Стан був дивний, я назвала його «і не тут, і не там». Вийшла на балкон палити. Було відчуття відстороненості від усього і тотальної самотності. Навіть багатоповерхівки навпроти здавались закинутими, хоча по факту там живуть люди.
Повернулась у горизонтальне положення, продовжую слухати музику, наміром намагаюсь хоча б полистати якісь спогади в голові, бо читала, що у деяких людей вони проносяться кинофільмами. Намагаюсь згадати рідне місто, яке зараз окуповане - нічого не виходить. Так і записала у нотатках, що ніби стоїть блок і цей сектор спогадів для мене зачинений на замок, точніше я для нього.
Ці спроби не завершились успіхом, а викликали тільки душевний біль, я зрозуміла, наскільки для мене все, що відбувалось там, тяжко і одночасно боляче від неможливості потрапити додому і побачити рідних. Захотілось плакати, але на цьому все завершилось.
Заграв ремікс із пісні, під яку я колись робила номер. Номер був із сенсом, але я не змогла згадати, як усе це тоді проходило, тільки фотка крутилась у голові, але нічого більше побачити не вийшло. Ну і собсно на цьому я не зупинилась - якщо не можу згадати, то ніхто не забороняє мені передивитись відео, яке я змонтувала сама для себе, щоб закрити гештальт, у якому відображено моє життя за останні 10 років і чітко видно які події повпливали на мене у теперішньому.
І на цьому моменті з’явився цікавий ефект через те, що дивишся на світ, на події і на себе збоку, у мене вперше в житті під час тріпу виникла емпатія, направлена вглиб, тобто до самої себе. Коли вживаєш МДМА та похідні, то емпатія сильна, але направлена вона на близьких та оточуючих людей, але ніяк не на себе. На цьому моменті мені стало зрозуміло, чому кетамін і використовується в психотерапії і психіатрії в невеликих дозуваннях при невдалих спробах лікування депресії і тривоги антидепресантами і іншими засобами. На своєму досвіді переконалась, що речовина дійсно має таких потенціал, головне - дотримуватись дозувань. Перший акт трагікомедії завершується, активна дія - 1,5 години, далі - постефекти у вигляді розслабленого, але звичайного стану для організму, але знеболюючий ефект залишається.
Вирішила зробити невелику перерву, поки повернулась у звичайний стан. Треба було приготувати їсти до прихода чоловіка та мати плюс-мінус адекватний вигляд. Ще чекала цього, щоб зануритись ще глибше, тому що самій було лячно і, як виявилося, не дарма. Спочатку я не розуміла, це зі мною щось не так чи лижі не їдуть - усі про якісь ями та занурення, а я на поверхні медитую. Мене влаштовував і варіант медитації, дійсно щось цікаве в цьому є. Але хотілось розкрити речовину і себе більше, щоб було про що писати. У цей час я відчувала себе повністю тверезою і почалось листування із знайомим. Ну і емоційний стан якось був розхитаний, повернулась в тіло зла Anesthesia і я в той момент розізлилась, після чого видалила листування і з ним, і під цю же санкцію потрапила типу подруга, яка давно прочитала і не відповіла на моє повідомлення. Можливо, це також повпливало на те, що відбувалось далі. Мені не дуже сподобався цей стан, під кетаміном відчувалось тільки тепло та спокій, тому ще до приходу чоловіка я вже зробила стежку побільше - десь 70 мг.
22:30
Level 2
Одразу зрозуміла, що треба переміститись уже в нормальне ліжко. Музика грала вже з колонки, а не в навушниках, звук був об’ємним і пронизував усе тіло. Побачила рандомно кліп зі свого плейлиста, там дівчина у джинсах бігала по узбережжю моря, мене це стригерило, я закрила очі і почала згадувати наші фотки з рідного моря і по ним відтворювати у пам’яті події, частина з яких якраз були незабутні тріпи. Відчуття, ніби вийшло пронестись у просторі і часі і зазирнути назад, так як в теперішньому - такої можливості немає.
Тривало це буквально хвилини 3, потім я відкрила очі, але заглибитись так уже не вийшло. Прийшов чоловік, здивувався, що виглядаю я адекватно, бо ніхто не знав, як діє кетамін. Ну тут я зовсім осмілішала і понеслась, у міліграмах уже важко буде сказати, у середньому 70-80 із догонами, як тільки дія йшла на спад і змінювався стан.
23:30-01:30
Level 3
Роблю стежку, ніс не пече і не болить від слова зовсім, наче почуває себе краще, ніж було до. Одразу переміщуюсь у ліжко, розумію, що провал, куди - не зрозуміло. Чекаю, поки прийде чоловік, розібрало мене на пікселі, розчинило у просторі і часі - кому як зрозуміліше, хто знає, той знає. Пару фраз я ще змогла сказати, взялась за руку чоловіка, тіло моє розчинилось і відчувались тільки кістки, як лежачий скелет. Провалилась, куди - не в курсі.
Тільки тримала в голові нещодавно прочитану фразу від знайомого щодо кетаміну «тільки не чини спротив, коли почне забирати». Ну я і намагалась не чинити, тому що наче не так страшно було, як під грибами, які відрубають пам’ять і у мене, наприклад, викликають щось типу психозу (тому я таке більше не юзаю) чи ЛСД, яке останні рази роки три тому назад закінчувалось однаковими бедами через перегруз.На цьому моменті я ще могла винирнути на поверхню, пам’ятала, що я вживала кетамін і що дія завершиться через 1.5 години і нічого зі мною не станеться, навіть озвучила це. Потім - провал…Куди? Не знаю - особисте коло пекла напевно, яке переслідує мене з першого досвіду з грибами, відчуття були дуже схожі саме на грибні, тільки без відчуття отруєння. А так усе стандартно - потрапляєш на «дно» своєї свідомості, де на той момент була я, знайомий, із яким видалила листування, і мій чоловік. Походу весь цей час ми там щось виясняли і це крутилось по колу. Я тільки пам’ятаю постійні питання від чоловіка : «Тобі погано?». Якщо б я розуміла.. Овердоз. Речовина діє так, що відрізнити, чи справді ти від’їжджаєш чи ні, дуже складно. І ти просто як риба в водовороті там гребешся і нічого не можеш зробити, поки знов перемолотого не викине на берег. Коли я виринала звідти, я ледве могла говорити, і казала лише «Охуєть. Я ніби в дурці побувала». Це так, тому що нагадує шизу, яка ніколи не завершиться. Ахєр від того, що я умудрилась у своїй голові під час тріпу посратись із людиною та ще встигла дуже засмутитись через це. Втрата себе та відчуття реальності, відсутність можливості піднятись чи навіть дивитись на світло телефону обома очима, виходило тільки одним чи навіть перемикнути музику стало проблемою. Через стандартний час це завершилось, я просто сіла, цей «ахуй», я вибачаюсь, треба було бачити на моєму обличчі. Намагалась зібрати мізки до купи та зрозуміти, як так могло взагалі статись. До прихода чоловіка додому все було лайтово і лампово, не страшно, просто дивні відчуття. А потім я напевно розслабилась і потрапила в такі хащі своєї ж голови, в які після пережитого досвіду з грибами, потрапляти вже не хотілось.
Буквально через 20 хвилин я заснула, спочатку було важко через набряк у носовій порожнині, але як тільки він зійшов, я вирубилась. Спала міцно, прокинулась достатньо рано. Самопочуття в нормі, трохи боліла голова, але після перекусу пройшло.
Це досвід із серії «Дякую, що живий і кукуха наче на місці». У такі моменти починаєш знов цінувати тверезий розум та дійсно відпадає бажання вживати навіть улюблені речовини. Не знаю, як надовго вистачить, але факт є факт.
Речовина цікава і дійсно має потенціал в психотерапії. Дія дивна, на середніх рівнях не схожа ні на що, на більш глибоких трохи ефекти змішуються в силу минулого досвіду з іншими психоделіками, але унікальність зберігається.
Дотримуйтесь дозувань, не ризикуйте ментальним здоров’ям. Сьогодні я рада навіть тільки через те, що ніяких «спецефектів» не залишилось і я маю ясний розум.
